31.10-01.11.2020 - Ядерный забег

[^Жужа]

Сообщение от Жужа

На згадку гри, яка була самою очікуваною цієї осені, як прояв поваги до всіх Вас, а також на роздум для тих, хто ще не вирішив на яку сторону страйкболу йому потрібно, публікую від себе невеличку новелу в трьох частях. :salute

Третя частина.
Але не остання

А між тим… Очікувати стоячи на дорозі ми не збиралися і щоб захистити себе від її прозорості, майже одночасно, зробивши кілька кроків, ми розчинилися кожен у своїй стороні узбіччя, прикритого молодим підліском. Хоча вночі під час дощу від слуху куди більше користі аніж від зору, сидячи, притулившись спиною до дерева, я все одно інстинктивно, не концентруючись вдивлявся в місце, яке тільки що приховало напарника по завданню.
Минуло декілька хвилин і вже зовсім близько, за кілька сот метрів лісової дороги, знайомий звук сповістив про наближення групи Delta. Верхівки дерев, а потім і самі дерева почали опромінюватися світлом фар автомобіля. Я підвівся, готуючись виступити на дорогу і проявити себе. Ще мить і ми вже ідемо до бази. SuffiX перекрикуючи шум двигуна розповідав останні новини гри і деталі визволення Буханки з дощової пастки.
В силу відсутності будь-якої оглядовості з пасажирського відсіку, в майже закритому зовні, суцільнометалевого фургона я дізнався про прибуття на базу вже в мить повної зупинки. Треба бути об’єктивним, труднощі не помітні поки ти не зануришся в комфортну атмосферу. Так було і зі мною. Тіло майже не хотіло рухатись і для виходу на зовні вже доводилося здійснювати цілеспрямоване зусилля. Я підвівся, трохи нахилившись притримуючи на голові однією рукою в мокрій рукавичці мокру ж панаму, іншою рукою намацав ручку дверей, зробив крок в мокрий ліс, розуміючи, що там мене вже чекає фінішна пряма цієї непростої гри.
Після декількох годин майже ізольованості від активних ігрових дій, база для мене здавалась розтривоженим мурашником. Повітря було наповнене їдким димом сирої тліючої деревини, а бійці, здавалося метушилися в хаотичному русі. Myroslav, як командуючий базою, зустрів SuffiX напруженим і питальним поглядом. Менше хвилини і узгоджена між ними інформація, розрядила всі сумніви, які були підсилені накопиченою невизначеністю. І ось вже від Myroslav різко пролунала команда «Увага!». Після короткого брифінгу, припущення про доцільність подальших активних бойових дій лише підсилилося. Варіант очікувати працював не на нашу користь і наближав зухвалий нічний штурм. В передчутті блискавичності штурму і пов'язаного з цим бойового зіткнення, адреналін надавав сил і гнав втому геть разом із думками про те, що до ранку ще попереду більша частина ночі.