|
Трошки добавлю і процетую ще думки з приводу нового "кодекса рабовласника".
Одним з головних визначень рабства є відсутність обмеження часу експлуатації робочої сили. Саме з цього новий "документ" і починається. Стаття перша наголошує: "Максимальна тривалість роботи протягом тижня не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватись нормативним актом роботодавця". Тобто завершення статті дозволяє прибрати її початок з примарними обмеженнями робочого часу. Далі іде зміна поняття "нормативний акт". Раніше цей документ набирав силу лише після узгодження з профкомом. Що ж тепер? Стаття 13, частина 2: "Нормативні акти приймаються работодавцем з урахуванням пропозицій первинної профспілкової організації". Тобто прямо не встановлено обов’язок узгоджувати зміст таких нормативних актів, як накази, розпорядження, рішення работодавця з профорганами.
Далі гайки закручуються сильніше. Встановлена статтями 121-122 процедура погодження із профспілками звільнення найманих працівників вимагає письмового оформлення та передачу роботодавцеві юридичної позиції профспілки впродовж одного дня, що на практиці виконати неможливо. Представнику роботодавця надається право присутності на засіданні профкому, що суперечить принципу незалежності профспілок. Із проекту Трудового Кодексу повністю вилучено розділ "Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників". Дисціплинарна і матеріальна відповідальність роботодавців викладена у п’ять маленьких розпливчатих статей, типу статті 423, яка складається з одного простого речення: "Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником в інших випадках встановлених цим кодексом, Законом або трудовим договором". Натомість дисціплинарна і матеріальна відповідальність найманих працівників розписана у двадцяти статтях, в обсязі увосьмеро більшому, ніж відповідальність роботодавців. А найприголомшливою родзинкою виступає доповнення про те, що розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, яка завдана роботодавцю діями працівника, як і сама наявність його вини у настанні шкоди в односторонньому порядку визначається роботодавцем. Тобто по-перше роботодавець може визначити будь-яку проблему на підприємстві провиною того, чи іншого працівника і це буде законним рішенням, по-друге за зламану монтажником викрутку роботодавець може стягнути, наприклад, десять тисяч доларів і нікого не цікавить, що коштує вона п’ять гривень бо вимоги роботодавця підкріплені Законом! І це лише верхівка айсбергу, помітна неозброєним оком...
|